"УКРОП" м. Горішні Плавні

КАНДИДАТ НА  ПОСАДУ 
КОМСОМОЛЬСЬКОГО МІСЬКОГО ГОЛОВИ

Перша у списку кандидатів від партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» - Валентина Дмитрівна Сергачова (Бурлака). Її батьки – Бурлака Дмитро Федорович та Бурлака Алла Трохимівна – першопрохідники, познайомилися на новобудові, тут вони одружилися, тут народилися їх діти: дочка Валентина та син Юрій.

Валентину багато мешканців міста знають, як громадську активістку, яка піднімає актуальні для міста проблеми. Вона - ініціатор та реалізатор проектів у м. Комсомольську «І все ж Чорнобиль всім болить» (до 20 річчя Чорнобильської трагедії), «Символіка м. Комсомольска», «Чистий берег».

Досвід роботи Сергачової В.Д. в соціальній сфері був оцінений Міністерством соціальної політики України: вона очолила групу провідних спеціалістів територіальних центрів м. Києва, які прийняли участь в апробації стандартів соціальних послуг вдома, розробці рекомендацій щодо покращення соціального обслуговування людей похилого віку та інвалідів.

Валентина ніколи не стоїть осторонь чужої біди, тому до неї за допомогою звертаються всі, хто її знає. Вона була серед перших, хто почав згуртовувати біля себе небайдужих людей нашого міста для волонтерської допомоги нашим бійцям. Разом з однодумцями вона створила волонтерський осередок; завдяки волонтерам міста сьогодні надходить поміч у госпіталь Дніпропетровська, сім’ям воїнів АТО в Бродах, Ірпіні, Чапаївки, Горняк, Гостре. Вона налагодила зв’язок з українцями в Італії, Германії, Польщі, які допомогають нашим бійцям.

Пані Валентина зуміла згуртувати навколо себе тих комсомольчан, які за першим покликом прийдуть на допомогу. Цілеспрямована, відверта, людяна, сердечна, наполеглива, сувора – вона може бути різною. Але від цього у неї не зменшиться коло однодумців, готових до нових справ на користь громади. Найкраще про людину може сказати інша людина. З автором наступних рядків Валентина Дмитрівна познайомилася під час революції Гідності у Києві. Це поетеса, журналіст, громадський діяч та патріот Наталія Сокуренко, яка написала та надіслала електронним листом наступні рядки: «Кажуть, очі – дзеркало людської душі. В когось вони веселі, а в когось втомлені, або засмучені. У моєї подруги, волонтерки Валентини Сергачової очі завжди замріяні та загадкові. Коли жінка по крихтам збирає бійцям АТО продовольчу та речову гуманітарку – вони стурбовані. Коли Валя говорить про кремлівських покидьків, корупціонерів та злодіїв, які обкрадають нашу країну, її очі палають гнівом, як небесна комета. Коли волонтерка, разом із іншими жінками зустрічає наших бійців – їй на очі навертаються материнські сльози неймовірної радості та щастя. Сьогодні моя подруга очолює список кандидатів до міської ради Комсомольська Полтавської області від політичної партії «УКРОП». Вона справжня українська укропівка. Її рослина – жах для колорадських жуків на приватних садибах та смертельний переляк для кремлівського політичного бомонду. Худенька, тендітна жіночка мріє змінити життя своїх дітей на краще. Вона це обов’язково зробить, бо до сьогоднішнього дня працює на передовій свого невеличкого, але дуже заангажованого чиновниками, містечка. За її плечима величезний досвід найновітніших пілотних проектів соціальної, комунальної, історичної та культурно-просвітянських сфер. Та найголовніше своє випробування Валентина пройшла на київському Майдані під час Революції Гідності. Віриться, що свою Революцію вона ще довершить великими та благородними справами, яких так чекають мешканці її Комсомольська. Нехай тобі, наша бойова подруга, щастить у твоєму прагненні до кращого. Адже, у велику політику йдуть люди з душею Лева. Тож, не хай левова частка усіх прохідних місць дістанеться у місті Комсомольськ Полтавської області, Валентині та її побратимам із «УКРОПу»».

Важко щось додати до таких слів. Залишається тільки сказати, що вистачить вже ховатися за приказкою «моя хата з краю…», варто наводити лад у хаті, щоб  бути гідними нащадками своїх батьків.